Різновиди туманів (способи утворення)
Утворення, розвиток, розсіювання туману залежить від термодинамічних умов у приземному шарі атмосфери, які сприяють конденсації або сублімації водяної пари.
Туман – скупчення завислих продуктів конденсації у вигляді крапель води або кристалів льоду у приземному шарі повітря, які суттєво зменшують видимість.
Метеорологи вважають явище справжнім туманом лише тоді, коли дальність видимості стає меншою за 1000 м. Якщо людина бачить далі, це називають просто серпанком.
Спостереження за туманом проводять різними методами, на одній метеостанції туман визначають інструментально, а на іншій візуально.
У світлу частину доби видимість вимірюють за допомогою поляризаційного вимірювача (М-53А) або візуально (за об’єктами); у темряві – за допомогою нефелометричної установки (М-71) або візуально (за точковими джерелами світла).
Критерії визначення небезпечного туману
Критерій визначення сильного туману змінювався кілька разів, так, до вересня 1968 р. особливо небезпечним туманом вважався туман з видимістю 100 м і менше, який призводив до припинення руху на залізничних і шосейних дорогах, згодом почали виділяти особливо небезпечний туман з видимістю 50 м і менше тривалістю 24 год і більше. З червня 1972 р. туман взагалі не вважали небезпечним явищем, а з грудня 1986 р. туман з видимістю 100 м і менше знову було віднесено до категорії сильного.
На сьогоднішній день критерія небезпечного метеорологічного явища (НМЯ I – жовтий рівень небезпечності) туман досягає, коливидимість становить 500 м і менше та триває 3 год і більше, а стихійного (СМЯ II – помаранчевий рівень небезпечності) – сильний туман, менше 100 м тривалістю 12 год і більше.
Згідно з синоптичними, радіаційними, фізичними, метеорологічними, фізико-географічними умовами тумани поділяють на декілька типів:
- адвективні
- радіаційні
- адвективно-радіаційні
- фронтальні
Адвективні тумани виникають під час адвекції повітряної маси на підстильну поверхню, в якій турбулентний тепло- та вологообмін призводить до зволоження або охолодження повітря до рівня конденсації у ньому.
Адвективні тумани у свою чергу підрозділяють на: туман теплої адвекції як результат натікання теплого вологого повітря на холодну підстильну поверхню; туман холодної адвекції, який формується під час натікання холодного повітря з малим вологовмістом на теплу водну поверхню.
Радіаційні тумани виникають у результаті радіаційного вихолоджування нижніх шарів повітря під час прояснень у нічні та ранкові години. У багатьох випадках формуються приземні радіаційні тумани. Вони розповсюджуються вверх на десятки метрів і мають плямисту структуру, тобто формуються у балках, поблизу боліт, на лісових галявинах. Ці тумани виникають у приземному шарі інверсії температури. Через невеликий проміжок часу після сходу Сонця вони випаровуються.
В холодний період року у стійких антициклонах утворюються високі радіаційні тумани. Вони розповсюджуються до висоти кількох сотень метрів. Це результат тривалого поступового охолодження повітря в нижніх шарах антициклону протягом кількох днів. Такі тумани охоплюють величезні площі і можуть зберігатись багато днів підряд, розсіюючись інколи в середині дня на кілька годин.
Адвективно-радіаційні тумани утворюються внаслідок дії адвекції вологого повітря на холодну підстильну поверхню та одночасного радіаційного охолоджування до стану насичення. Адвективно-радіаційний туман спостерігається після сильного похолодання внаслідок переміщення антициклону з півночі або північного сходу, коли по його західній периферії виноситься тепло з півдня, яке у подальшому охолоджується у нічні години.
Тумани випаровування бувають рідше, ніж тумани охолодження і охоплюють вони менші ділянки земної поверхні. На суходолі вони виникають у вечірні години та вночі при стіканні повітря з навколишніх пагорбів на теплу водну поверхню річок, озер, ставків. Інколи вони виникають увечері під час спокійного дощу на нагріту земну поверхню чи після його закінчення, коли з вологої теплої поверхні інтенсивно випаровується волога, а температура повітря знижується.
Фронтальний туман формується у теплих секторах циклонів. За фронтом утворюються спочатку зафронтальні тумани, а потім радіаційні та тумани холодної адвекції. Ці тумани розміщуються вздовж фронту в середині теплого сектора. Під час активізації фронтів туман може переходити у низьку хмарність.
Галузі використання
Кліматологічна та прогнозтична інформація про туман має широке наукове та практичне використання. Насамперед в обслуговуванні, безпечній експлуатації різних видів транспорту (авіаційного, залізничного, автомобільного, морського, річкового). Краплі туману, осідаючи на поверхні ліній електропередач, можуть призводити до аварій, а також до пошкодження та корозій промислових та будівельних споруд, інших металевих конструкцій та предметів. У великих містах та районах з підвищеним рівнем забруднення тумани спричиняють дискомфортний стан, що призводить до загострення хронічних захворювань населення. У сільському виробництві вони сприяють розвитку гнилісних явищ, погіршуючи якість продукції. Водночас туман може відігравати й позитивну роль, послаблюючи осінні та весняні заморозки, вночі захищаючи рослинність від надмірного вихолоджування, а вдень – від сонячної інсоляції.
Туман і міфологія
В українських та світових міфах туман ніколи не був просто погодним явищем. Його вважали живою, часто небезпечною істотою, кордоном між світами або завісою, що приховує таємниці богів.
Ця природна завіса, яка стирає кордони предметів і змінює звуки, в уявленні наших предків була наділена магічними властивостями. Мало яке інше явище природи так сильно асоціювалося з містикою, потойбіччям та трансформацією.
Наші предки вірили, що в тумані ховається нечиста сила — блуд, чугайстер, мавки та русалки. Казали, що туман «закручує світ», змушуючи людину блукати ходити по колу, втрачати відчуття часу та простору. Особливо небезпечним вважався вечірній або нічний туман над болотами та річками, який сприймали як подих підземного царства Нави.
Сьогодні, навіть знаючи точні фізичні причини виникнення туману, людська уява все одно підсвідомо реагує на нього старовинними архетипами. Саме тому туман залишається улюбленим інструментом авторів фентезі, містики та жахів, продовжуючи справу давніх міфів.