Розвиток кукурудзи: від сходів до збирання (агрометеорологічний аспект)
Від появи перших сходів до збирання зерна розвиток кукурудзи тісно пов’язаний із погодними умовами. Температура повітря, вологість ґрунту та кількість опадів впливають на стан рослин, формування врожаю та оптимальні строки збирання.
Спостереження за рослинами виконує технік-агрометеоролог — фахівець, який фіксує, як розвивається культура, чи є пошкодження і в яких умовах формується майбутній урожай. Визначення фаз розвитку проводять через день на спеціально визначених ділянках, упродовж усього вегетаційного періоду та на тих самих рослинах. Після огляду рослин і виконання необхідних вимірювань технік-агрометеоролог фіксує поточний стан посівів та записує результати до польової книжки КСГ-1.
Кукурудза – рослина родини злакових, має розгалужену кореневу систему, стебло кукурудзи пряме, виповнене, заввишки – від 100 до 300 см. Плід кукурудзи – зернівка різного забарвлення, залежно від сортів – білого, жовтого, фіолетового, червоного кольорів. Кукурудза – теплолюбна і відносно посухостійка рослина.
Основними фазами розвитку кукурудзи є:
– проростання насіння;
– сходи;
– поява чергових листків;
– викидання волоті;
– цвітіння волоті;
– цвітіння качана (поява ниткоподібних стовпчиків);
– молочна стиглість;
– воскова стиглість;
– повна стиглість.
Насіння кукурудзи починає проростати, коли ґрунт прогрівається приблизно до 8–10 °C, втім ця культура дуже чутлива до похолодання та заморозків. Найбільш сприятливими для росту і розвитку рослин є середньодобові температури 20–23 °С. Втім при запізненні із сівбою різко знижується урожай, а у роки із недостатньою сумою ефективних температур кукурудза часто не достигає.
Наступний помітний крок — сходи. Спочатку перший листок з’являється в окремих місцях поля. У посушливих і напівпосушливих степових районах через сухість верхнього шару грунту для насіння може не вистачати вологи, що погано впливає на дружність і густоту сходів. Першими сходами вважається розгорнутий листок, який показується над поверхнею ґрунту. Кількість листків, які утворяться в кукурудзи залежить, зокрема, від скоростиглості сорту. Найбільш ранньостиглі сорти і гібриди утворюють 10–11 листків, пізньостиглі – до 20 листків і більше.
Починаючи з 3-го листка відмічають утворення кожного непарного листка: 5, 7, 9-го тощо.
Сходи кукурудзи використовують незначну кількість вологи, проте після утворення на рослинах 8-9 листків і особливо з появою волоті, потреба кукурудзи у волозі різко зростає досягаючи максимуму у період від початку цвітіння до молочної стиглості. Весь цей період техніки агрометеорологи кожні 10 днів визначають кількість запасів продуктивної вологи в грунті під культурою. Для цього зразки грунту відбирають на полі за допомогою грунтового буру з різних глибин (від 10 см і до 100см), вміщують в спеціальні вагові стаканчики, та доставляють для аналізу до метеорологічної станції.
Протягом всього періоду розвитку кукурудзи техніки агрометеорологи слідкують за станом рослин: забур’яненістю, пошкодженнями та їх причинами, як то с.г. шкідники, хвороби, опіки від отрутохімікатів чи несприятливі погодні умови.
Викидання волоті завершує період утворення листків у кукурудзи. Ознакою викидання волоті є поява верхньої частини волоті з піхви останнього листка.
Цвітіння волоті відмічають за появою пиляків на головній гілці волоті. Кукурудза має чоловічі й жіночі квітки на одній рослині, але вони розташовані окремо. Чоловічі квітки зібрані в суцвіття-волоть на верхівці стебла. Жіночі формують качан, що розвивається в пазусі листка.
Цвітіння качана відмічають за появою з його обгортки ниткоподібних стовпчиків з приймочками. Проміжок між викиданням волоті та появою ниточок на качані залежить від умов сезону.
Після запилення у качані розвиваються зернини. Поступово вони набирають масу, змінюють колір і стають твердішими. Цей процес проходить в кілька стадій стиглості, від молочної до повної. За цей час змінюється як забарвлення рослин так і твердість і відповідно й стиглість зерна.
Перед збиранням урожаю на сільськогосподарських полях визначається структура врожаю. Її характеризують висота, густота рослин, маса та вологість зерна, кількість зерен у качані та урожайність. Зразки для визначення показників структури врожаю відбирають на полі за домовленістю з господарством та перевозять для аналізу на метеорологічну станцію.
