• Він виникає внаслідок нерівномірного розподілу атмосферного тиску над різними територіями. Може характеризуватися векторними величинами, оскільки має швидкість і напрямок руху. Через нерівномірний розподіл тиску по вертикалі й горизонталі повітря рухається під певний кутом до земної поверхні. Цей кут дуже малий, що дає змогу нехтувати вертикальними рухом повітря та розглядати лише горизонтальну складову.
• У метеорологічних спостереженнях враховується лише горизонтальна складова вітру. Швидкість вітру визначається у метрах на секунду (м/с) або в кілометрах на годину (км/год).
• Для призначення напрямку вітру розрізняють вісім основних румбів горизонту (північ, північний схід, схід, південний схід, південь, південний захід, захід, північний захід) і вісім проміжних румбів.
• Напрямок вітру визначають за допомогою флюгера, який обертається навколо своєї осі. Швидкість вітру вимірюється за допомогою анемометра.
• При прогнозування використовуються певні критерії швидкості вітру. Якщо вітер від 15 м/с то явище досягає І рівня небезпечності (жовтий ); сильний вітер 25 – 34 м/с – ІІ рівень небезпечності (помаранчевий ); надзвичайний вітер - ≥35 м/с - ІІІ рівень небезпечності (червоний ).
• Сильні пориви вітру виникають при утворенні й переміщенні купчасто-дощових хмар. Такі сильні вітри називають шквалистими посиленням вітру.

У прогнозах погоди вказуємо напрям вітру, а саме звідки він дме (наприклад, вітер північно-західний, то це означає надходження повітряної маси з північного-заходу).