Чорнобиль – 37 років трагедії, яка змінила світ

Що важливо пам’ятати

Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно  вишні  чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.

Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх…

         

Саме так воно і сталося 37 років тому в останню декаду квітня 1986 року, як зазначила в перших рядках своєї поеми «Чорнобильська трагедія» видатна українська письменниця і поетеса Марія Яновська.

Адже 26 квітня 1986 року для України і практично для всього світу стало чорною датою в календарі внаслідок непродуманого експерименту по зупинці ядерного реактору четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, що призвело до великомасштабної аварії на ЧАЕС в ніч з п’ятниці 25 квітня на “чорну” (робочу) суботу 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини і 47 секунд, який став трагічним для України і багатьох краї світу. В цей час в ході експерименту, реактор четвертого енергоблоку не зупинився, а навпаки пішов в рознос, збільшуючи свою потужність і температуру, що призвело до вибуху страшної сили, який спричинив руйнування частини реакторного блоку, машинного залу і зриву тисячотонного даху реактора…

За своїми наслідками ця аварія стала найбільшою і страшною техногенною і екологічно-гуманітарною аварією в історії атомної енергетики у всьому світі, яка забрала життя тисячі людей і завдала непоправної екологічної шкоди навколишньому природному середовищу України, Європи та іншим країнам світу до яких потрапили радіоактивні елементи за рахунок вітрового переносу і радіоактивних опадів у вигляді рясних дощів…

За міжнародною шкалою ядерних подій (INES) ця аварія досягла самого найвищого – 7 рівня небезпеки.

Чорнобильська трагедія ніколи не зітреться з пам’яті людей, які її пережили, з пам’яті  ліквідаторів того, що сталося тієї буремної ночі на самій ЧАЕС і навколо неї 37 років тому!

Отже, зберігаючи пам’ять про трагічні події Чорнобиля і скорботу за тими, хто пішов з життя назавжди, 26 квітня 2023 року дзвони Свято-Іллінської церкви – справжньої прикраси і духовного осередку не тільки міста Чорнобиль, а й усієї Поліської частини зони відчуження, 37 разів вдарять в набат, сповіщаючи увесь світ про жалобу за загиблими і постраждалими, попереджаючи нинішнє і прийдешнє покоління про недопущення такого лиха в подальшому, нагадуючи про фатальні уроки Чорнобильської катастрофи - “86” - тридцять сім років поспіль…!

Довідково:

За останніми уточненими статистичними даними внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС постраждало 1 769 442 людини. На території України радіоактивного забруднення зазнали 2203 населених пункти у яких на кінець 80-х років минулого сторіччя проживало близько 3 мл. осіб. Зі сільськогосподарського користування зі сівозміну було вилучено понад 5 млн. гектарів родючих земель.

Ось що дісталося Україні і її народу від цієї штучно створеної техногенно-екологічної катастрофи.

В перших добірках, присвячених 30-й, 32-й, 35-й і 36-й роковинам аварії на Чорнобильській АЕС, було дуже ретельно описано про події і те, що сталося в той трагічний квітневий час у 1986 році, про тих хто перший дізнався про дуже високий радіоактивний фон в зоні відповідальності метеостанції Чорнобиль, про роль гідрометеорологів у ліквідації наслідків цієї жахливої аварії і (все ж таки) хто перший, вдарив на сполох і визначив, що саме на Чорнобильській АЕС відбулась аварія…

Друкувались уточнені списки працівників УГКС і науковців УкрНДГМІ, які з перших днів аварії приймали участь у ліквідації її наслідків у 30-ти кілометровій зоні ЧАЕС та інші матеріали присвячені цим пам’ятним роковинам.

Сьогодні ж, 37 років потому, хочеться ще раз нагадати, що першим, хто сповістив Уряд України про неймовірне підвищення радіаційного фону в зоні діяльності метеорологічної станції Чорнобиль, була чергова зміна її працівників (метеорологів), які в штатному режимі здійснювали метеоспостереження за станом навколишнього природного середовища, у тому числі здійснювали виміри радіаційного фону місцевості. Вимірявши таку високу радіаційну активність, яка перевищувала усі допустимі радіаційні показники, працівники станції на чолі з їх керівником Кордик Зінаїдою Федорівною, спрацювали злагоджено і чітко, без паніки, виконуючи всі вимоги інструкції для чергових.

Після впевненості, що прилади радіаційного контролю працюють без помилок, у Київ пішли штормові телеграми відповідного змісту…

Першими хто прийняв і ознайомився з цією штормовою інформацією, яка склалася в зоні відповідальності метеостанції Чорнобиль, був старший зміни синоптиків Українського бюро погоди – Микола Іванович Кульбіда, нинішній директор УкрГМЦ, який терміново поінформував і ознайомив з її змістом керівника Українського республіканського управління з гідрометеорології та контролю природного середовища Миколу Павловича Скрипника та його заступників, які у свою чергу повідомили про цю надзвичайну і вкрай небезпечну ситуацію Уряд України, Президіум Верховної Ради і ЦК Компартії України.

Отже, першими про аварію на ЧАЕС, Уряд та керівництво тодішнього УРСР офіційно повідомила Українська гідрометеорологічна служба, про що керівництво УРСР і Москва, приховуючи факт аварії на ЧАЕС та наслідки екологічної катастрофи мовчали і обмірковували що робити далі.

І тільки після наполегливих і офіційних повідомлень зі Швеції, де на шведській АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частки, перенесені вітром з східної частини СРСР, радянське керівництво зробило перше інформаційне повідомлення про те, що сталося на Чорнобильській АЕС, яке звучало так:

“На Чернобыльской атомной электростанции произошёл несчастный случай. Один из реакторов получил повреждение. Принимаются меры с целью устранения инцидента. Пострадавшим оказана необходимая помощь. Создана правительственная комиссия для расследования происшествия”.

А перед цим пройшло цілих три доби протягом яких мирне населення України (Києва, Прип’яті, Чорнобиля і прилеглих населених пунктів) практично не знали, і поки що не відчували на собі масштабів цієї аварії та її негативного впливу на людину і довкілля, вони жили своїм мирним життям не знаючи про те, що їх очікує.

Аналіз погодних умов і хід гідрометеорологічних чинників, які склалися на території Швеції та рясні радіоактивні дощі, що пройшли безпосередньо в районі розташування шведської АЕС Форсмарк дали право шведським фахівцям зробити висновок про те, що сталася аварія і скоріш за все на якійсь атомній електростанції, але не на шведській АЕС Форсмарк. Згодом вони встановили час,  місце і дату аварії, вказавши на територію України і безпосередньо на Чорнобильську АЕС. Про цей факт першою у всьому світі повідомила російськомовна редакція “Радіо Швеція”.

Таким чином, першою країною, яка офіційно оповістила весь світ про аварію, яка сталася на території України і саме на Чорнобильській АЕС, стала Швеція.

Далі цю інформацію підтвердила Фінляндія та інші країни світу, які зазнали радіаційного забруднення внаслідок аварії саме на Чорнобильській АЕС.

При цьому керівництво СРСР про цю радіаційну аварію ще ніде і нікому не повідомляло, що ставило під загрозу вчасне прийняття управлінських рішень щодо організації першочергових заходів з оповіщення населення та його евакуації з радіаційно забруднених територій не тільки в Україні, а й з інших радіаційно забруднених територій сусідніх республік та країн.

Тільки після офіційного повідомлення зі Швеції та справжньої оцінки масштабів радіаційного зараження територій Уряду СРСР не вдалося і надалі скривати всю трагедію цієї вкрай надзвичайної події. Тому було прийнято офіційне рішення керівництва країни щодо обов’язкової евакуації населення із зони радіаційного забруднення в радіусі 30 кілометрів, утворюючи тим самим 30-ти кілометрову зону відчуження, яка діє вже 37 рік поспіль.

Отже, резюмуючи все те, що сталося на Чорнобильській АЕС 37 років тому і все те, що робилось тоді і робиться зараз в зоні відчуження щодо ліквідації наслідків цієї трагічної аварії, враховуючи теоретичний і практичний досвід набутий за останні 37 років, то ці події можна назвати уроками Чорнобиля, про які забувати не можна. Адже сьогодні у нас є своя незалежна держава, в якій господарем є наш український народ, наші вчені, інженери, будівельники і нарешті ми з вами – працівники Національної гідрометеорологічної служби України, яка стоїть на сторожі довкілля і першою визначає і оцінює будь-які зміни в атмосфері, на поверхні землі та водних об’єктах в межах України.

Детальніше про дійсні причини Чорнобильської трагедії та Список працівників і ветеранів Національної гідрометеорологічної служби України

Версія для друку Опубліковано: 26 Квітня 2023